11 вересня держава-терорист мала намір провести «референдуми» на окупованих землях. Але щось пішло не так і виглядає все дуже ганебно.
Тому від безвиході терористи обстріляли енергетичні об'єкти.
Це джекпот. Більш ефектно впоратися у нинішній ситуації було складно.
По-перше, масовий умисний обстріл виключно цивільних об'єктів після заяви Лаврова про готовність до переговорів. Ще раз підкреслює неймовірну щирість намірів і вагу слова російської сторони. Полум'яне привітання всім, хто підштовхує нас домовлятися з росіянами. Обґрунтуйте тепер. Лаврів по-своєму має рацію – стало ще складніше.
По-друге, після чергового дзвінка Макрона до Кремля. Системно витирати ноги про президента Франції – це якесь особливе збочення. До Макрон тут питань немає - він вирішує своє завдання. Але зрештою це знущання французи сприймуть особисто. А їм є чим із нами поділитися.
По-третє, масштабний теракт 11 вересня може бути витлумачено лише одним способом: на арені новий глобальний лідер терористів. Росіяни піною зійшли щоб переконати всіх, що вони тут воюють із США. Це привіт Вашингтону. У Вашингтоні маємо оцінити символіку акту. І нарешті дозволити товаришу Блінкену поставити один підпис. Визнати терористів терористами. З усіма витікаючими.
По-четверте. Обстріли – помилка. Дуже несолидно. Якщо намагалися показати тим, чиї підтримки шукають, що можуть ухвалювати сильні рішення, то ефект вийшов протилежним. Дурно виглядає. Адже не з позиції сили, а після розгрому. Контекст все змінює. А з тими, хто робить масштабні дурниці, краще не зв'язуватися.
В цілому.
Якщо раніше вони наводили жах. То зараз, навіть за своєї неабиякої військової могутності, викликають важкопереборне почуття гидливості.
Вони більше не відважні варвари, які мають певну зловісну харизму і нехай спотворене, але поняття про доблесть.
Це якісь брудні істоти, яких треба якось утримати на дистанції, щоб не забруднитись, поки їдуть асенізатори-дезінсектори.
Якщо розраховували до чогось примусити – домоглися протилежного. Фальстарт. Тепер лише посилиться робота, щоб знизити ризики.
Загалом, росіяни в найкоротші терміни зробили неможливе. З усіма своїми балетами і ермітажами опустилися в розряд плісняви, що важко виводиться.
Тобто, так, багато хто від них залежить, вони в'їлися. Так, місцями страшно з ними лаятись, місцями вигідно з ними працювати, оскільки вони загнали себе в кут і змушені прогинатися.
Але це пліснява, яку потрібно вивести. З цього приводу формується консенсус. Доведеться довго возитися, але цей процес уже запущено.