Як повідомляє Центр інформації УПЦ, у церковному календарі це свято - одне з дванадцяти головних православних свят у річному колі.
У цей день згадується подія IV століття, пов'язана з рівноапостольним царем Костянтином і його матір'ю Оленою. Імператор припинив гоніння на християн і хотів знайти Хрест Господній.
У 326 році свята Олена відправилася у Святу землю з метою відшукати і відвідати місця, освячені головними подіями життя Спасителя. Патріархом в Єрусалимі був в той час Макарій. Він скликав найстаріших іудеїв і звернувся з проханням вказати місце, де захований Хрест Господній.
Цариці Олени вказали на старця Іуду як здатного вказати цариці це місце. Старець привів царицю і патріарха до північно-східної стороні Голгофи та сказав їм: «На цьому місці, де стоїть капище Венери, ви знайдете Хрест вашого Христа».
Коли розібрали ідольський храм, прибрали сміття і розкопали землю, були знайдені місце Гробу Господнього і Воскресіння, а також Лобне місце - місце розп'яття Христа. Поруч Лобного місця знайшли три хрести, цвяхи та ту дощечку з написом на трьох мовах, яка була прибита над головою Спасителя. Однак тепер вона лежала окремо від хрестів, і тому не було можливості дізнатися, на якому з трьох хрестів був розп'ятий Спаситель. Тільки після зцілення жінки, яка була при смерті та приклалася до кожного з хрестів, стало зрозуміло який був саме Христовим.
Патріарх Макарій став на високому місці та підіймав святий Хрест, показуючи його народу. Народ поклонявся Хресту, кажучи: «Господи, помилуй!».
Звідси й отримало свій початок і назву свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Іуда, який так неохоче вказав знаходження святих місць, увірував у Христа і хрестився, отримавши в святому хрещенні ім'я Киріака. Згодом він став патріархом Єрусалимським і мученицьки загинув при імператорі Юліані Відступнику.