Вирватися з оковів орендаря та аграрної мафії селянину допоможуть Прогресивні земельні відносини

Рынок земли в Украине. Фото: скриншот YouTube

Орендарю не хочеться ділитися прибутком із власником землі й платити в кілька разів більше, ніж та орендна плата, яка платиться сьогодні.

Орендар хоче, щоб селянин жив у злиднях і відчував залежність від орендаря, а подачки від нього були б як манна з неба.

Орендар хоче скупити землю селянина за “гроші на ліки”.

Орендар не має потреби створювати високооплачувані робочі місця на селі – у нього є все. І він – пан, він - феодал, він - цар села і навіть не одного. Він створює «під себе» територіальні громади і ставить туди своїх шерифів, чи урядників, чи префектів.

Орендарю не вигідно, щоб власник землі обробляв її самостійно чи через участь у товаристві власників землі, і тому він буде чинити спротив народній земельній реформі.

Вже вибори, і орендар хоче скуповувати голоси селян для вигідних йому партій та кандидатів. Орендар перед виборами кидає доведеним ним до відчаю власникам землі 300-500 гривень і каже, за кого голосувати. Це робить ще сильнішим зашморг, і вже депутати й президент вирішують за селянина, як йому жити-гнити.

У жодній цивілізованій країні немає таких “орендних” відносин.

На оренді країна втратила і втрачає. Немає ферм, які були в кожному селі, немає тваринництва в країні. А головне - країна втрачає людей: старіють села, закриваються школи, ФАПи, лікарні. Країна знелюдніється.

Під орендаря написані закони. Вони зобов’язують власника землі укладати договір оренди не менше, ніж на 7 років, визначають переважні права орендарів, автоматично продовжують дію кабальних договорів оренди.

Під орендаря продовжують писатися і розглядаються закони діючою владою. Закони про так званий ринок землі, які зараз розглядаються у Верховній Раді, теж в інтересах орендарів. Орендарі хочуть стати вже власниками землі, хочуть узаконити повноцінно себе в правах панів, феодалів і царів.

Закон про так званий ринок землі (№552-IX від 31.03.2020р.) узаконить в правах орендарів на скуплену за безцінь у селян через 49-річну оренду та 100-річний емфітевзис землю – це легалізація незаконно надбаної (вкраденої) землі у селян.

Закон про так званий ринок землі (№552-IX від 31.03.2020р.) відкриє можливості скуповувати землі як селян, так і держави, і важелі цього скуповування за цим проектом віддаються разом з режимом таємничості на відкуп Кабміну.

Відповідно до Закон про так званий ринок землі (№552-IX від 31.03.2020р.) право на придбання земельної ділянки у селянина взагалі може бути передано (може бути і продано) від орендаря іншій особі. Без власника вирішують, хто має першочергове право на придбання його землі.

Майже вся земля в Україні - в довгостроковій оренді. І це – той фактор, який стримує перехід до самостійного господарювання. Він же буде стримувати зростання ціни на землю, бо фактично у селянина - власника землі є тільки один покупець – орендар з його переважним правом на землю.

Закон № 340-IX “…щодо протидії рейдерству (мабуть мали на увазі вигадане рейдерство власників землі проти орендарів)” зробив незаконну автоматичну пролонгацію договорів оренди землі на той же строк і на тих же умовах можливою - договір оренди може бути поновлено автоматично без відома власника землі!

Посиленням позиції такого закріпачення селян є і законопроєкт №2194 – проект-підкуп орендарів, який був прийнятий в першому читанні 14 листопада 2019 року і який активно рекламує його ініціатор – голова аграрного комітету Верховної Ради Микола Сольский. Цим законопроектом, зокрема, передбачено внести зміни до ст. 130 Земельного кодексу України, відповідно до яких селянин-власник землі повинен буде отримувати дозвіл на продаж землі від орендаря.

Законопроєкт №3131 про так зване виведення селян-злочинців на чисту воду їх же “слугами” збільшує податок на землю до 2000 грн. за 1 гектар. Відповідно до цього законопроекту, вносяться зміни до Податкового кодексу – вводиться нова норма, відповідно до якої для власника землі, який не віддав землю в оренду, буде визначатися поставлене податкове зобов’язання (ППЗ) у розмірі 5% від НГО. Тобто, якщо нормативно-грошова оцінка становить 40 тис. гривень за гектар, то розмір земельного податку буде 2000 гривень.

Законопроєкт №3012, який подано на розгляд в першому читанні вже дозволяє і продаж державної землі, хоча діюча влада говорила перед прийняттям закону про так званий ринок землі, що державна земля продаватися не буде.

Всі закони приймаються під гасло «для українців», а насправді за своєю суттю дія цих законів направлена проти кожного власника землі особисто і українців в цілому – виключно в інтересах орендарів і олігархів.

Якщо політична сила піариться на фоні того, що вона протидіє чи протидіяла (не голосувала і не голосуватиме) за згадані вище закон і законопроекти, ще не значить, що вона на стороні селян-власників землі. Ці політичні сили за той же мораторій (заборону) на продаж землі, що також на користь орендарям і аграрним олігархам. Ці політичні сили укладають меморандуми (угоди про співробітництво) у власних інтересах, а не інтересах власників землі.

Отже ніхто з політичних сил «не шевелиться» в напрямі вирішення питань в інтересах власників землі. На сьогоднішній день жодна з політичних сил не пообіцяла діяти конкретно в інтересах власників землі – загальні лозунги від олігархів на кшталт пропозицій вовків захищати овечок.

Щоб діяти в інтересах власників землі, надати їм умови та можливості ефективно здійснювати права власності на землю, необхідний відповідний закон.

Я розробив і подав такий закон – закон «Про прогресивні земельні відносини». Він зареєстрований під №3208.

Не важливо яку оцінку дадуть йому депутати, тим більше що існуюча більшість не зацікавлена в існуючих власниках землі і з задоволенням переписали б всю землю на себе – головне, яку оцінку дадуть законопроекту №3208 «Про прогресивні земельні відносини» власники землі та українці.

Розроблений мною проект Закону «Про прогресивні земельні відносини» характеризується закладеними можливостями швидкої реалізації ефективних перетворень, націлених на розширене відтворення сільського господарства, включаючи тваринництво та переробку сільгосппродукції до оптимального виробничого переділу.

Одним з головних положень мого проекту Закону «Про прогресивні земельні відносини» є право селянина-власника землі розривати договір оренди землі за власним волевиявленням.

Окрім надання селянам-власникам землі права розривати договори користування (оренда, емфітевзис) належних їм земельних ділянок на підставі простої вимоги про дострокове розірвання договору, основними тезами такого Закону «Про прогресивні земельні відносини» повинно стати:

  • підтримка самостійного господарювання на власній землі безпосередньо чи через участь у товариствах власників землі;
  • фінансове забезпечення селян-власників землі для повернення отриманих авансових платежів, яке може бути необхідним при достроковому розірванні договорів користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення;
  • обов’язковий викуп земельної ділянки органами місцевого самоврядування чи органами державної влади за ціною, яка відповідає п’ятикратному розміру нормативно-грошовій оцінки (приблизно 5 тис. доларів за 1 гектар для чорнозему);
  • кредитування власників землі в режимі споживчого кредитування за рахунок прямого державного кредитування в одно-трикратному розмірі нормативно-грошової оцінки (приблизно 3 тис. доларів за 1 гектар для чорнозему) для задоволення нагальних споживчих потреб на умовах до 5% річних;
  • кредитування громадян України за рахунок прямого державного кредитування для купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення в у сумі п’ятикратного розміру нормативно-грошовій оцінки (приблизно 5 тис. доларів за 1 гектар) на умовах до 5% річних;
  • кредитування в необхідному обсязі товариства власників землі, які створюються для самостійного господарювання на власній землі, на умовах до 3% річних;
  • допомога в поверненні незаконно відчужених земельних ділянок їх власникам (під час дії заборони на відчуження землі);
  • формування державної підтримки об’єднання власників землі в товариства власників землі, які створюються для самостійного господарювання на землі;
  • набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути виключно фізичні особи з єдиним громадянством держави Україна (громадянин України має право бути набувачем тільки однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення) та органи державної влади й органи місцевого самоврядування.

Щоб не бути голослівним, пропоную переглянути запропонований мною розроблений проект Закону України «Про прогресивні земельні відносини», пояснювальну записку та порівняльну таблицю до проекту Закону. Також разом з проектом Закону депутатам було надіслано і супровідний лист про запропонований мною проект як форму реалізації народовладдя, якого ми не дочекалися від них.

Уся історія розвитку людства невід’ємно пов’язана із земельними реформами. Усі визвольні війни й революції, повстання, бунти - через землю.

Загибелі цивілізацій і намір підкорювати інші планети – усе через землю.

Держава - це не тільки територія. Держава - це земля, на якій зростає народ, нація. Без землі немає нації.

Потрібна земельна реформа. Але така, щоб до неї не було питання: “А де в ній люди?”

Потрібна Народна Земельна Реформа, а не банальний розпродаж землі під вивіскою «реформа». А можливо буде необхідна і Земельна Революція!

Питаннями інформування про прогресивні земельні відносини та їх реалізації займається ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ ВЛАСНИКІВ ЗЕМЛІ і я його Голова.