Довіра і надія на Бога, сприйняття хвороби, як можливості переосмислити життя, допомагають уникнути зневіри і відчаю.
«Хвороба - це можливість переосмислити своє життя, заново розставити акценти, зрозуміти, що більш важливо і приорітетно. Віруюча людина розуміє, що життя не закінчується смертю, що за межею земного шляху її чекає інша форма буття. Земне життя вона сприймає тільки як підготовку до вічності. І ось хвороба - це тільки один з етапів такої підготовки», - зазначив єпископ Віктор.
Він пояснив, що віруюча людина має зовсім інше світосприйняття, не вважаючи хворобу покаранням.
«У картині світу віруючого хвороба і смерть не є абсолютним злом, а нагадуванням про немочі людської природи, про її схильності до гріха, наслідком чого і є тління тіла. А значить, результат хвороби завжди у руці Божій, завжди в Його волі і благом Промислі», - сказав владика.
Він навів приклад спілкування зі священником, якому діагностували важку форму онкології у віці 42 років.
«У такому випадку на людину часто находить найжорстокіший відчай, з'являється нарікання на Бога, виникає якась злість і постійне питання - «за що мені це?» Але, у випадку з цим священником, ніякого нарікання, зневіри чи розпачу я не побачив...Мій співрозмовник у кінці нашої розмови сказав, що час його хвороби - це найкраще і благе у житті, що він отримував коли-небудь. Тому, що тільки зараз він по-справжньому почав цінувати кожну хвилину, подаровану йому Богом», - поділився єпископ Віктор.
Архієрей пояснив, що довірившись Богу, людина знаходить спокій і душевний мир.
«Цілком довіряючи люблячому Богу, людина знаходиться у неймовірно спокійному стані у порівнянні з тим, хто довіряє і сподівається тільки на свої власні людські сили. Ми розуміємо, що Господь вільний зцілити нас, за допомогою медикаментів і за допомогою лікарів у тому числі, але може і поставити нас перед Своїм Лицем. Саме тому, ні паніки, ні занепокоєння, ні зневіри у нас не повинно бути», - підсумував владика.